До питання щодо якості та фаховості підготовки тестових завдань для випробування кандидатів в судді Верховного суду України

 

Сучасний стан розвитку Української держави обумовлює та передбачає низку реформ у багатьох сферах суспільного життя. Не є виключенням і реформування судової влади. Прийнято рішення починати саме з Верховного суду України. Зрозуміло, що стосовно цього є підстави. До цього моменту були сподівання на фахову організацію цього процесу як за термінами, так і за режимами. Але останні події в організації випробувань для кандидатів в судді Верховного суду України наштовхують на думки щодо неспроможності інституцій, яким доручено цю дуже складну, але і важливу, почесну процедуру в логічному та об’єктивному доведенні її до кінця.  На мій погляд, ні за формальними, ні за змістовними критеріями неможна дійти висновку щодо чіткої організації в підготовці тестових завдань та проведення тестування.

ЗА ФОРМАЛЬНОЮ ОЗНАКОЮ організація тестового випробування нагадує броунівський рух: а) незрозуміло – скільки разів ще буде перенесено дату тестових випробувань. При цьому треба все ж таки враховувати, що переважна більшість осіб, які все ще мають бажання стати суддями Верховного суду України, вже працюють в судовій системі, у них є призначені до розгляду справи, да навіть і звичайні людські плани. І коли перенесення стає чіткою традицією – це свідчить або про неможливість організаторів забезпечити своєчасне проведення такого тестування, або про надходження нових вказівок «згори»; б) сумно, що мабуть одним із засобів відсіву кандидатів розглядається постійне корегування тестових завдань як за кількістю, так і за редакцією. Тобто особа, яка тривалий час підготувавшись та розібравшись в тому, що пропонується в якості завдання, опиняється перед необхідністю вдруге чи втретє працювати знов. Зрозуміло, суддя працює та вчиться все своє життя, але сталі критерії для відбору, постановка чітких питань – є свідченням професійності того, хто організує тестові випробування. Сучасна ситуація, на жаль, свідчить про зворотнє.

ЗА ЗМІСТОВНОЮ  ОЗНАКОЮ організація тестового випробування передбачає наявність фахово підготовлених тестових завдань. Зрозуміло, що я не можу дати фахову оцінку тестовим завданням з усіх галузевих напрямків. В той же час, на мій погляд, тести з податкового права не є виключенням, а в цілому відображають загальну картину. Саме тому трохи розуміючись в цій царині знань я проаналізував вибірково те, що запропоновано для оцінювання кандидатів. Відразу хочу акцентувати увагу, що я ні в якому разі не ставлю під сумнів фаховість розробників тестів, бо я і сам можу сформулювати питання, які іншим можуть здатися незрозумілими, дискусійними і т.д., а потім скоректувати їх відповідно до зауважень. В цій ситуації як запобіжник  було передбачено чітке фахове рецензування і остаточне рішення щодо включення того чи іншого тестового завдання покладалося на інституції, які відповідальні за організацію випробувань. Тобто підбір фахових рецензентів – це теж проблема, яку принципово мали вирішити при підготовці тестових завдань. Саме тому дивує поява рядків при обговоренні тестів «Рецензію видалено», що свідчить про незрозумілість, а скоріше навіть некоректність висловлених зауважень щодо варіанту тестового завдання.

Не було системності і в заходах, які проводились щодо доведення до розробників тестових завдань вимог. Строки стихійно переносились, а на певні проміжки часу взагалі складалося уявлення, що з цією роботою покінчено і вона не потрібна. Але раптом з’ясовувалось, що вона мала бути закінчена ще позавчора. Саме тому складно на сьогодні стверджувати, що ми отримали якісний інструмент для фахового відбору та формування Верховного суду України.

Нижче я навів декілька категорій тих питань, які, на мій погляд, не відповідають вимогам щодо тестування кандидатів в судді Верховного суду України.

А. Питання, які не відповідають формальним вимогам до написання тестових завдань.

Відповідно до «Практичного посібника для розробників тестових завдань» упорядника Сергія Мудрука встановлено чіткі критерії, яким має відповідати тестове завдання, одним із принципових положень є граматична завершеність запитання, відповідно до якої «не рекомендується використовувати незавершену форму Основи, в якій варіанти відповіді є продовженням речення Основи» (див. с. 146 вищевказаного Практичного посібника).  До цього дистрактори (тобто варіанти відповідей) мають приблизно співпадати за розміром одне з одним та з Основою. Саме тому, на мій погляд, питання, подібні

1)         «База оподаткування – це …» ;

2)         «Ставка податку – це … » — не відповідають принциповим вимогам до складання тестових завдань.

Цим посібником закладено також вимоги до «конгруентності» відповідей, при яких «всі відповіді мають бути узгоджені, відповідні, співмірні одна з одною за зовнішніми та внутрішніми структурними характеристиками

— Подібність граматичної структури

— Аналогічність по довжині

— Схожість по дизайну (верстці)

Типова помилка: одна з відповідей помітно довша чи коротша за інші». (с. 154 Практичного посібника для розробників тестових завдань» упорядника Сергія Мудрука)

Б. Питання механістичного характеру,  відповідь на які не відображає рівень знань. 

Низка тестових завдань не відповідає релевантній меті тестових випробувань (див. с. 33 вищевказаного Практичного посібника), відповідно до чого релевантним для відбору кандидатів на посаду судді є не знання кількості того чи іншого, а з’ясування, чому саме на відповідному кількісному показнику треба зупинитися і чому.

3)         «До підакцизних товарів віднесено … »; «Які товари визнано підакцизними?» Вичерпний перелік підакцизних товарів встановлено ст. 215 Податкового кодексу України, який включає на сьогодні п’ять їх різновидів. При цьому це положення може змінюватись дуже часто, що не впливає на рівень знань та обізнаності  майбутніх суддів Верховного суду України. Доцільніше було б зосередити увагу на критеріях віднесення товарів до категорії підакцизних, а механістичний підхід навряд чи може бути доречним в цій ситуації.

4)         «З якою із країн у України відсутній двосторонній договір про уникнення подвійного оподаткування »; Відповідно до листа Державної фіскальної служби від 28.01.2016 р. № 2815/7/99-99-12-01-03-17, договори щодо  уникнення подвійного оподаткування Україна має із 73 державами. Навряд чи фаховість перспективних суддів Верховного суду України збагатить механічне запам’ятання цього переліку, коли все можна спростити до банальності – відкривши цей лист та подивившись на стан чинного регулювання.

В. Питання щодо положень або термінів, які не набули сталого визначення або визначення яких відсутнє в чинному законодавстві.

Зрозуміло і доцільно тестові випробування орієнтувати  не на обізнаність виключно чинного законодавства, але і доктринального розуміння тих чи інших процесів, які на сьогодні набули певної уваги в науковій, учбовій літературі та інших виданнях. В той же час, подібні питання, на мій погляд, мають зосереджуватись на положеннях, що відображають стале узагальнення та узгодження принципових позицій. Питання, які відображають лише окремі напрямки розвитку наукової думки, що відображають лише певні погляди фахівців,  навряд чи можуть бути критерієм визначення фаховості осіб, які проходять тестування. Більш того, відповідно до правил оформлення основи тестового завдання «в критерій – орієнтовному тестуванні має використовуватись лише найбільш використовувана на практиці (а не в академічному середовищі) термінологія» (с. 151 Практичного посібника для розробників тестових завдань» упорядника Сергія Мудрука).

5)         «Коли можуть бути внесені зміни до елементів правового механізму податку?». Проблемним є визначення самого поняття «елементи правового механізму». В деяких випадках в якості альтернативного визначення спираються на поняття «юридична конструкція податку». Більш того, законодавчого відображення це положення не отримало і фактично в тій чи іншій формі треба посилатися на зміст ст. 7 Податкового кодексу України, яка визначає загальні засади встановлення податків та зборів.

6)         «На які різновиди поділено платежі податкового характеру залежно від форми оподаткування?». Схожим на попереднє питання є і це . Воно відображає колізійність, проблематичність в узгодженні фінансово-правових підгалузей, коли в податковому регулюванні спираються на конструкцію «податків, зборів, платежів» (Розділ ІІ Податкового кодексу України), тоді як в бюджетному праві акцентується увага на «податкових надходженнях» (ст. 9 Бюджетного кодексу України). Поняття «платежів податкового характеру» є предметом наукової дискусії, і воно охоплює на сьогодні різні різновиди платежів (податки, збори, мита, внески і т.д.), які характеризуються різними підставами для виникнення обов’язку щодо сплати. Більш того, немає усталеного критерію класифікації податків залежно від форми оподаткування. Законодавець такий критерій не використовує. В підручниках можна зустріти розподілення податків залежно від форми оподаткування на прямі та непрямі. Але і цей аспект законодавцем ігнорується, бо визначення прямих та непрямих податків відсутнє, лише в ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість та акцизний податок визначаються як непрямі без пояснень та визначення – які ж критерії або ознаки мають характеризувати непрямі податки.  Стосовно ж прямих податків в чинному законодавстві відсутні не лише критерії, а навіть перелік чи згадка щодо них.

Г. Питання, в редакції яких містяться принципові помилки.

Відповідно до п. 5.2.1 «Нечіткий текст запитання чи варіантів відповідей» «Практичного посібника для розробників тестових завдань» упорядника Сергія Мудрука (с. 36) будь-яка частина тестового завдання повинна бути чіткою і недвозначною сама по собі, щоб її розумів кандидат без необхідності подальших пояснень. На жаль, низка питань не відповідає цій вимозі.

7)         «Правовий статус Державної фіскальної служби України може бути охарактеризовано як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується …». Відповідно до традиційних визначень підручників з теорії держави та права, правовий статус є сукупністю суб’єктивних прав, юридичних обов’язків і законних інтересів суб’єктів права.[1] Тобто стосовно правового статусу Державної фіскальної служби України доречно ставити питання щодо відповідного кола повноважень цього органу, а не його місця в системі органів виконавчої влади. Правовий статус неможна характеризувати як центральний орган виконавчої влади.

8)         «Через порушення якого принципу поняття «штрафна санкція», наведене в Податковому кодексі України суперечить Конституції України?». Мабуть, мається на увазі ст. 61 Конституції України, де йдеться про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, тоді як відповідно до п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Таким чином відповісти на питання щодо порушення конституційного принципу ст. 61 Конституції України, спираючись на природу виключно штрафної санкції, неможливо, бо порушення цього принципу лише: а) в поєднанні штрафу та пені; б) використанні пені як засобу забезпечення виконання обов’язку у вигляді санкції

9)         «Що таке одиниця оподаткування?». Категорія «одиниця оподаткування» аналізується в деяких підручниках, але вважати і визначення її, і взагалі постановку усталеними і з’ясованими остаточно неможливо. Різні видання по-різному підходять до аналізу цього питання. Більш того, відповідно до ст. 24 Податкового кодексу України визначається «одиниця виміру бази оподаткування», що зовсім не співпадає ні з науковими, ні з законодавчими підходами з одиницею оподаткування.

10)       «Яким нормативно-правовим актом встановлено пропорції розподілу загальнодержавних податків?». Питання не є закінченим, бо незрозуміло про розподіл загальнодержавних податків між чим має йтися. Якщо мається на увазі розподіл загальнодержавних податків  між бюджетами, то зрозуміло, що йдеться про статті Бюджетного кодексу України (ст.ст. 29, 64, 66, 68, 69 і т.д.), відповідно до яких загальнодержавні податки розподіляються між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами, або лише про ст. 29 Бюджетного кодексу України, де визначено розподіл загальнодержавних податків між доходами загального фонду Державного бюджету України та спеціального фонду Державного бюджету України. Склад доходів останнього визначається щорічно Законом про Державний бюджет України.

11)       «В якій формі можуть надаватися індивідуальні податкові консультації?». Відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України індивідуальні податкові консультації можуть надаватися в усній, письмовій або електронній формі. Тобто ставити питання про одну форму надання індивідуальної податкової консультації некоректно, необхідно виходити з множини стосовно форм індивідуальних податкових консультацій.

Виходячи з цього складно вважати, що на сьогодні запропоновано якісний іструмент для фахового відбору суддів до Верховного суду України. Більш того, на мій погляд в такому підході до підготовки тестових завдань об’єктивно закладено підстави для оскарження рішень ВККСУ і навряд чи діючі судді адміністративних судів зможуть підтримати організаторів тестових випробувань в їх нефаховості та непринциповості.

М. Кучерявенко

[1] Теорія держави і права: підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / О.В. Петришин, С.П. Погребняк, В.С. Смородинський та ін.; за ред. О.В. Петришина. – Х.: Право, 2014. – С. 237.